Стёб для мого товариша Serhiya Kolyada і проекту "Жлоб - Жлобство - Жлобізм"

- Тату, а чому ти мені не купиш айфона, як у дітей у бурсі?
Каже мені моя маленька квітонька донька.
-Ти шо ЖЛОБ?

- Досі ми ще будемо їздити з села з мішками на горбу на своїх двох?
- Робиш тут робиш, з ранку до ночі.
- А сусід з другої Василь, осісё вже дивись теє, у кредіта авто СЛАВУТУ на сім років узяли.
- Ти ж не спроможний мати жіпа з рогами як у СНІЖАНИ МУХАРСЬКОЇ.
- Та й не спроможний за двадцять років жінку повести до кіно, а водиш тіко до базару Борщагівського ціни на картоплю дивитись.
- Дивись, а ще не так давно ти мене любив, на восьме березня подарунки дарив.
- Пам`ятаеш той новий пакет з кольоровим горобцем, ти ще казав що з Франціі привезли, шо буду на пляж з ним ходити.
- Я його берегла, прала, а потім такий у ашані на касі бачила.
- Бо ти ЖЛОБ.
Каже мені моя люба дружина.

Кондуктор у тролєйбусі, по дорозі на роботу, чи мужик чи баба, кричить гвалт:
- Такі молоді, інваліди, поробили собі корочки, ніхто за проїзд платити не хоче, бо усі ЖЛОБИ...

Шєф на роботі, у день получки, з лукавою посмішкою на лиці, яка блещить у нього від щирої любові до сала, мені каже:
- Шо ти з грошима робити будеш? Ти шо ЖЛОБ?

- А коли мені ТАРАКАНУ шо з ціми сльозами робити, якщо я не знаю шо за них можна купити?
- Напевно я ЖЛОБ...
01.12.2011р.