Стёб для мого товариша Serhiya Kolyada і проекту "Жлоб - Жлобство - Жлобізм"
- Тату, а чому ти мені не купиш айфона, як у дітей у бурсі? Каже мені моя маленька квітонька донька. -Ти шо ЖЛОБ? - Досі ми ще будемо їздити з села з мішками на горбу на своїх двох? - Робиш тут робиш, з ранку до ночі. - А сусід з другої Василь, осісё вже дивись теє, у кредіта авто СЛАВУТУ на сім років узяли. - Ти ж не спроможний мати жіпа з рогами як у СНІЖАНИ МУХАРСЬКОЇ. - Та й не спроможний за двадцять років жінку повести до кіно, а водиш тіко до базару Борщагівського ціни на картоплю дивитись. - Дивись, а ще не так давно ти мене любив, на восьме березня подарунки дарив. - Пам`ятаеш той новий пакет з кольоровим горобцем, ти ще казав що з Франціі привезли, шо буду на пляж з ним ходити. - Я його берегла, прала, а потім такий у ашані на касі бачила. - Бо ти ЖЛОБ. Каже мені моя люба дружина.
Кондуктор у тролєйбусі, по дорозі на роботу, чи мужик чи баба, кричить гвалт: - Такі молоді, інваліди, поробили собі корочки, ніхто за проїзд платити не хоче, бо усі ЖЛОБИ...
Шєф на роботі, у день получки, з лукавою посмішкою на лиці, яка блещить у нього від щирої любові до сала, мені каже: - Шо ти з грошима робити будеш? Ти шо ЖЛОБ?
- А коли мені ТАРАКАНУ шо з ціми сльозами робити, якщо я не знаю шо за них можна купити? - Напевно я ЖЛОБ... 01.12.2011р.
|